Профілактика дифтерії

До періоду щеплення  в нашій країні хворіло на дифтерію від 40000 до 80000 осіб щорічно, серед захворілих на дифтерію помирала кожна друга людина.

Після масового проведення профілактичних щеплень, захворюваність дифтерії знизилась порівняно з періодом до початку щеплення  до поодиноких випадків.

Подальше зниження рівня захворюваності на дифтерію викликало заспокоєння і, більше того, у 80 роки минулого століття у пресі почали з’являтися безпідставні заяви, що вже все гаразд і щеплення в такій ситуації скоріше шкідливі, ніж корисні. Батьки відмовлялись вакцинувати своїх дітей, те що спостерігається в даний час. Дорослих взагалі майже не щепили і наслідки руйнування системи імунізації не забарились. Під час епідемії дифтерії (1991 -1997рр.) в Україні захворіло близько 20000 осіб з них  понад 700 хворих померло.

Дифтерія – гостра інфекційна хвороба, яка характеризується інтоксикацією, фіброзним запаленням мигдаликів, зіву, гортані, носа, а також шкіри, слизової ока, зовнішніх статевих органів.

Викликає захворювання дифтерійна паличка, на різних предметах (посуду, іграшках, ручках дверей, тощо) вона зберігає свою життєздатність до 15 днів. Джерелом інфекції являється хвора людина, або носій дифтерійної палички.  Механізм передачі збудника дифтерії від людини до людини здійснюється повітряно-крапельним шляхом, та контактно-побутовим (через посуд, іграшки, брудні руки тощо). Особи, які не щепленні проти дифтерії, можуть захворіти в будь якому віці. Імунітет після щеплення стійкий, антитоксичний. Сприйнятливість людини до дифтерії залежить від напруженості імунітету. Високий рівень антитоксичного імунітету захищає організм від захворювання дифтерією, але не перешкоджає розмноженню збудника на слизових дихальних шляхів. За рахунок цього можливе носійство дифтерії особами в яких є імунітет.

Інкубаційний період від 2 до 10 днів, в середньому 7 днів. В залежності від локалізації процесу і його важкості виділяють різні клінічні форми.  В початковій стадії захворювання може протікати як банальна ангіна. Найбільш часто зустрічається дифтерія мигдаликів – 90-95% і  характеризується підвищенням температури тіла, гіперемією слизової мигдаликів, сірим нальотом щільно припаяним до слизової оболонки. Плівка може бути суцільна, острівчата, не знімається шпателем. Появляється головний біль, слабість, біль у горлі, підщелепний лімфаденіт, підвищується температура тіла.

Ускладнення – міокардити, враження нервової системи, нирок, пневмонії, від яких ймовірна смерть та інвалідність.

При появі ознак захворювання, яке супроводжується болем в горлі, підвищенням температури тіла та запаленням носоглотки, необхідно звернутися до лікаря, що дозволить на ранній стадії розпізнати дифтерію і почати своєчасне лікування.

Хворих на дифтерію, з підозрою на дифтерію, бактеріоносіїв токсигенних корінобактерій дифтерії госпіталізують в бокси, окремі палати інфекційного відділення.

За вогнищем встановлюють медичний нагляд протягом 7 днів, з однократним бак обстеженням всіх контактних. У вогнищі дифтерії після госпіталізації хворого проводять заключну дезінфекцію посуду, білизни, іграшок, приміщень,  а також проводиться вакцинація, або ревакцинація усіх контактних у вогнищі осіб проти дифтерії.  На період карантину (7 днів) проводять посилений дезінфекційного режим в організованих колективах.

Єдиний спосіб захиститися від дифтерії це щеплення. Імунізацію дітей проводять згідно календаря щеплень і ревакцинацію дорослих від дифтерії кожні десять років. Ці заходи важливі для зниження важкості перебігу захворювання, попередження летальних випадків, так і викорінення дифтерійної інфекції. На даний час всі медичні заклади міста та району забезпечені достатньою кількістю вакцини.

Запам’ятайте! Ваше здоров’я а також здоров’я тих, хто поряд з вами – у ваших руках. В усіх медичних закладах міста та району чекають на вас для проведення профілактичних щеплень.