Імунізація – це відповідь на інфекційну загрозу

23 квітня в Україні розпочався Європейський тиждень імунізації. Міністерство охорони здоров’я, Центр громадського здоров’я разом з партнерами – Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) – закликали українців вакцинувати дітей і вакцинуватися самим, щоби здійснити своє право на захист від інфекційних хвороб. 

Мова фактів говорить, що імунізація шляхом проведення профілактичних щеплень рятує мільйони життів. Вакцинація отримала широке визнання як один з найдієвіших та витратоефективних засобів у сфері охорони здоров’я. Разом з тим, у світі нараховується більше 19 мільйонів невакцинованих чи недостатньо вакцинованих дітей, що ризикують захворіти потенційно смертельними захворюваннями. Кожна десята така дитина жодного разу не була вакцинована і, скоріше за все, взагалі ніколи не була під наглядом системи охорони здоров’я.

В Україні рівень охоплення щепленнями все ще залишається нижчим за рекомендований ВООЗ показник. Так, за результатами 2016 року Україна увійшла в вісімку країн світу з найнижчим охопленням вакцинацією. Наслідками вже стали спалах поліомієліту у 2015 році, випадки правця у дітей в 2016-2017 роках, спалахи кору в 2017-2018 роках. І хоча за останній рік ситуація покращилася, але залишається небезпечною.

Всесвітній тиждень імунізації проводиться в останній тиждень квітня, щоб привернути увагу до колективних дій, необхідних для захисту кожної людини від вакцино-керованих хвороб. Тема цього року: «Наш спільний захист. Вакцина діє». Це заклик до людей на всіх рівнях— від спонсорів до широкого загалу — робити більше для розширення охоплення імунізацією, щоб забезпечити добробут кожного з нас.

Ефективність імунізації

Імунізацію проводять різними методами, найчастіше — шляхом вакцинації. Вакцини від мікроорганізмів, що спричинюють захворювання, здатні підготувати імунітет тіла й таким чином допомогти боротись або запобігти інфекції. Побутує думка, що імунізація є менш ризикованим та простішим шляхом набуття імунітету до певної хвороби, аніж перенесення м’якшої форми самої хвороби. Вона є важливою і для дітей, і для дорослих, адже може захистити від багатьох захворювань. Імунізація не лише захищає дітей від смертельних захворювань, а й допомагає у розвитку імунної системи дитячого організму.

Через широке застосування імунізації певні інфекції та хвороби були майже повністю викорінені в певних регіонах та на планеті в цілому. Яскравим прикладом є захворювання на поліомієліт у США: внаслідок вчасної вакцинації дітей випадків цієї хвороби не було зафіксовано на території країни з 1979 року. Проте все ще існує ризик підхопити це захворювання в інших регіонах. Це стосується осіб, що ніколи не вакцинувались або не отримали необхідної дози повністю, або тих, що подорожують на території, де поліомієліт все ще є поширеним.

Активну імунізацію/вакцинацію вважають одним з десяти видатних досягнень охорони здоров’я у XX столітті.

Суть методу

На сьогоднішній день імунізація вважається одним з найефективніших методів боротьби зі всілякими небезпечними захворюваннями: правець, дифтерію, гепатит, кашлюк та багатьма іншими. Суть методу полягає у введенні людині спеціальної вакцини, яка  активізує захисні реакції організму.  Вперше даний процес був проведений в кінці 18-го століття. Згідно з твердженнями фахівців, вакцинація допомагає запобігти безлічі смертей від інфекційних захворювань. Для того, щоб вироблявся імунітет правильно, а негативні наслідки були мінімальними, враховуються багато факторів. Серед них і вік, і стан здоров’я, і уразливість до певних хвороб деяких категорій населення.

Варто відзначити, що імунізація – це відмінний спосіб  профілактики як самих захворювань, так і їх широкого розповсюдження (наприклад, туберкульозу). 

Активна імунізація

Вона може бути як природною, так і штучною. Природна імунізація виникає після перенесеної хвороби. Штучна ж здійснюється шляхом введення вакцин. Вакцини можуть бути живими, мертвими мікроорганізмами, хімічними, створеними за допомогою генної інженерії, багатокомпонентними, з фрагментами ДНК мікроба. Таким чином, активна імунізація сприяє тривалому ефекту, захищаючи організм від гострих інфекцій. Введення вакцини може відбуватися різними способами: внутрішньовенно, у м’яз, під шкіру або внутрішньошкірно (найбільше ефективно). При активній імунізації необхідний правильний розрахунок дози препарату. Якщо норма перевищена, можливий рецидив хвороби. При її зниженні вакцинація буде малоефективною.

Живий вірус, розмножуючись в організмі, стимулює клітинний, секреторний, гуморальний імунітет. Однак такий спосіб імунізації має свої недоліки. Насамперед можливе прогресування хвороби. Також такі вакцини однокомпонентні, так як комбінація їх з іншими мікроорганізмами може дати непередбачену реакцію. Активна імунізація – це спосіб, який не підходить для людей з імунодефіцитом, пацієнтам з лейкозом, лімфомою, а також тим, хто проходить радіотерапію. Забороняється введення таких вакцин і вагітним жінкам.

Пасивна імунізація

Тимчасовий імунітет створюється з допомогою пасивної імунізації. При цьому вводяться антитіла до певних антигенів. Як правило, цей спосіб використовується за умови, коли активна імунізація не була проведена, для лікування укусів павуків, змій. Таким чином, пасивна імунізація – це метод, який дає лише короткочасний ефект (хоча і миттєвий) і зазвичай застосовується після контакту зі збудником. Використовують при цьому такі препарати, як людський імуноглобулін (нормальний та специфічний), спеціальні сироватки. Показаннями до використання імуноглобулінів є профілактика гепатиту, кору, імунодефіцитний стан, затяжні запальні процеси та інфекції. Отримують імуноглобулін з плазми крові дорослої людини. Її попередньо тестують на наявність інфекції. Вводять такі препарати внутрішньом’язово. Максимальна кількість антитіл спостерігається вже на другу добу. Приблизно через 4 тижні вони розпадаються. Деколи при ін’єкції виникають хворобливі відчуття. Тому фахівці рекомендують вводити препарати досить глибоко.

Асоційовані препарати для вакцинації

У ряді випадків практикується асоційована імунізація. Це використання препаратів, які складаються з різних антигенів. Головною перевагою даного способу є зменшення кількості ін’єкцій, необхідних для запровадження кожного антигену. До того ж така вакцинація сприяє виробленню імунітету за досить короткий строк і дозволяє комбінувати антигени в різних варіантах (в залежності від ситуації епідеміологічної обстановки). Яскравим представником є препарат від коклюшу, правця та дифтерії (АКДП).

Турова вакцинація

Для того щоб швидко роз’єднати ланцюг передачі певного захворювання, проводиться турова імунізація. Це комплекс заходів, спрямованих на проведення вакцинації дітей (незалежно від того, чи були вони щеплені раніше). Зазвичай терміни турової імунізації складають від одного тижня до одного місяця. Основна мета таких дій полягає у щепленні всіх груп населення від певної хвороби. Часто такі заходи проводяться в країнах, що розвиваються (поширення інфекції там зустрічається часто, а документація про вакцинацію, як правило, відсутня).

Особливості вакцинації дітей

Ін’єкції викликають у дітей больові відчуття (короткочасні). Тому перед вакцинацією дитину бажано заспокоїти. Якщо після щеплення піднімається температура (особливо вище 39 °С), слід дати лікарські препарати для її зниження.

Як правило, в цей період дитина вередує, погано їсть. Не варто проводити з нею активні ігри, примушувати їсти. Краще вибрати якісь спокійні заняття. Необхідно створити в приміщенні комфортні кліматичні умови: повітря не повинен бути сухим, а температура – занадто високою. Варто пожаліти дитину, приділяти їй увагу, адже в цей час вона  особливо цього потребує.

Якщо після вакцинації від кору, краснухи і т. п. з’явилася висипка, то це не повинно насторожувати. Зазвичай вона проходить через кілька днів. Однак будь-які тривалі зміни в поведінці, судоми, проблеми з диханням, млявість упродовж тривалого часу – серйозний привід звернутися до фахівця.

Побічні реакції

Хоча імунізація населення – це досить безпечний і необхідний процес, виникнення побічних реакцій усе ж можливе. Особливо це стосується дітей.

Найчастіше можна спостерігати незначне підвищення температури, біль у місці ін’єкції. Діти стають примхливими, апетит знижується. Не виключені алергічні реакції. Якщо використовується жива вакцина, то іноді діагностується легка форма хвороби (кір, краснуха). Щоб уникнути подібних ускладнень, слід проводити вакцинацію правильно.

Передусім дитина має бути абсолютно здоровою. Перед кожним щепленням необхідний огляд лікаря, який вимірює температуру тіла, оглядає порожнину рота, горла, прослуховує легені. Тільки після всього цього видається направлення на проведення вакцинації.

Роблячи щеплення, ви захищаєтесь від інфекційного захворювання, відмовляючись від вакцинації – ризикуєте здоров’ям та життям! Тож не  відставайте від життя!